У гвинтокрилі над Києвом: Дмитро Комаров показав момент освідчення коханій

Якщо до зустрічі з Олександрою Кучеренко мандрівник мав єдину любов – подорожі, то після знайомства зрозумів – життя не буде таким, як раніше. Можна сміливо сказати, що Дмитро змінився, адже кохання наштовхує на невластиві нам вчинки. Так само вийшло з освідченням, бо попри те, що Комаров не романтик, подарував дівчині незабутні враження.

Зрозуміло, що освідчитися в ресторані при свічках – не мій стиль. Треба екстремальніше. Як у початківця-авіатора, у мене багато товаришів-пілотів, для яких не проблема влаштувати політ хоч на реактивному літаку з вищим пілотажем. Отож я вирішив, що освідчуся коханій в прямому сенсі на висоті,

– розповів ведучий

Комаров зателефонував товаришу, попросив його влаштувати політ і ні про що не запитувати. Саші сказав, що вони просто прогуляються, однак коли красуня зрозуміла, що її ведуть до гвинтокрила, була шокована – сюрприз себе виправдав. Політ був фантастичним, а в мить, коли здавалося пригоди скінчилися, Дмитро попросив руку коханої:

Над мостом Патона, підібравши ідеальний вид, пілот зависає і подає мені сигнал. Щоб він нічого не чув, прибираю гарнітуру. Шум двигуна. Розмовляти неможливо. Я без слів дістаю з кишені каблучку і показую Саші, поглядом запитавши: “Так?”. Що було далі – ви знаєте.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Недавно вспоминали с @aakucherenko , как ярко и насыщенно пролетел год семейной жизни. А еще – как я делал предложение)) Зная меня, понятно, что сделать это в ресторане при свечах – не мой стиль. Надо экстремальнее. Как у начинающего авиатора, у меня много товарищей-пилотов, для которых не проблема по дружбе устроить полет хоть на реактивном самолете с высшим пилотажем. Поэтому я решил, что предложение любимой сделаю в прямом смысле слова – на высоте. Наши отношения мы тогда держали в секрете. И вот я звоню своему товарищу Сереже Никифорову, у которого в центре Киева вертодром @kyivchallenge . Серега и обучает студентов, и продает вертолеты, и сам летает, и катает. Мне нужна была именно его помощь. «Сережа, мне нужно 40 минут красивого полета, а потом зависнуть в шикарном месте. Только, плиз, причину не спрашивай», – спросил я по телефону. «Жду в любой день, когда будет погода. Причину не спрашиваю», – ответил Сережа) В тот день я сказал Саше, что мы едем гулять. Когда подвел ее к вертолету – это был шок, потому что раньше Саша на вертолете не летала. Сережа спросил одно: куда сажаем девушку – на переднее или заднее сидение. И вот тут мои планы чуть не поломались. Я-то хотел вручить кольцо без свидетелей, на заднем сидении. Но при этом, сто раз летав на вертолете во время экспедиций, знал: с переднего вид совершенно другой. Особенно в новеньком Robinson 66 с панорамной кабиной. Отзываю Сережу в сторону и прошу: «Давай сначала Сашу посадим впереди, пролетим над Днепром вдоль Киева, покружимся над Межигорьем, развернемся над Киевским морем, вернемся и сядем. А потом сразу пересадим Сашу назад и снова взлетим. Надо зависнуть в самой красивой точке с видом на Лавру, Печерск, Днепр и весь Киев. И повисеть минутку. Ок? Только причину не спрашивай»)) Сережа улыбнулся… Мы фантастически полетали. Саша думала, что полет окончен, но вдруг я подаю ей руку и прошу сесть сзади. Взлетаем снова. Над мостом Патона, подобрав идеальный вид, Сережа зависает и подает мне сигнал. Чтобы пилот ничего не слышал, убираю гарнитуру. Шум двигателя. Разговаривать невозможно. Я без слов достаю из кармана кольцо и показываю Саше, взглядом спросив – да? Что было дальше – вы знаете 🙂

Допис, поширений Дмитрий Комаров (@komarovmir) 14 Лип 2020 р. о 1:08 PDT