Оля Полякова розповіла про материнство під час війни

Українська співачка Оля Полякова відверто розповіла про зміни у своєму материнстві під час повномасштабного вторгнення та про адаптацію своїх доньок до нових реалій. За її словами, за останні два роки війни її стосунки з дітьми зазнали серйозних трансформацій, оскільки значну частину цього часу вона не могла бути поруч з ними.

Полякова поділилася, що перший рік війни її обидві доньки навчалися у Великій Британії. Старша донька Маша пізніше повернулася до України, проте жила окремо від родини, навчаючись у Київській консерваторії. Молодша донька Аліса нещодавно повернулася з-за кордону, і тепер співачка знову намагається повернутися до повноцінного виконання материнських обов’язків.

“Чесно кажучи, під час війни я стала менше бути мамою, ніж до того. Я реально два роки була без своїх дітей. Перший рік вони обидві навчалися у Великій Британії, а в другий рік Маша повернулася, але не додому. Вона жила окремо і вчилася у Київській консерваторії. Тому зараз, відсотків на 20% я мама”, — відверто зізналася Оля в інтерв’ю.

Полякова також зазначила, що після ремонту в будинку вона планує приділяти більше часу дітям та відновити звичний ритм сімейного життя. Водночас співачка розповіла про адаптацію Аліси до життя в Україні після повернення з Великої Британії. За словами Олі, її молодша донька вражає своєю сміливістю та впевненістю, навіть у складних умовах війни.

“Алісі нічого не страшно. Коли я не хотіла її повертати, казала: ‘Доця, тут небезпечно, тут можуть уламки падати, що завгодно може статися’. Але вона нічого не боїться. Чує дрон і продовжує спати. Починається збивання цього дрону – вона не боїться. Вона знає, як працює ППО, як стріляє танк, як щось збили… Це страшно, що наші діти мають такі знання, але вона настільки впевнена, що з нами нічого не станеться, що я теж отримую цю впевненість”, — поділилася Полякова.

Ці зізнання Олі Полякової демонструють, наскільки складною є реальність сучасного материнства під час війни, і як співачка намагається зберігати стійкість і підтримувати своїх дітей в умовах постійної небезпеки.