Надія Мейхер розповіла, як їй у житті завадили великі груди

Українська виконавиця, екссолістка групи “ВІА Гра” Надія Мейхер зізналася, що хотіла стати балериною, однак через великий бюст стати нею так і не змогла. Пов’язати своє життя з танцями вона хотіла ще років з 8, проте вже з того віку, артистка стикалася з низкою інших проблем, які заважали втілити її мрію в реальність. Повідомляє «РБК-Україна».

Як розповідає артистка в інтерв’ю, вперше балетне шоу вона побачила в 8 років і тоді загорілася стати балериною. Проте в її містечку не було балетної школи.

“Проблема в тому, що в моєму рідному містечку Волочиськ не було балетної студії. Одного разу подруга запропонувала мені записатися в гурток бальних танців. Але з’ясувалося, що туди не беруть без партнера. А оскільки ніхто з хлопчиків-однолітків з нами не захотів танцювати, ми пішли в гурток народно-естрадних танців Будинку культури. Мені було тоді 11 років. Подружка там затрималась недовго, а ось я повністю занурилася у світ танців, які виявилися моєю стихією. Приходила репетирувати й поза уроків — шалено подобалося займатися”, – зізнається артистка в інтерв’ю “Фактам”.

Також Надія розповіла, що була успішною у своїй справі та на неї навіть звернув увагу хореограф танцювального колективу при місцевому педагогічному училищі в Хмельницькому, проте її родина не могла оплачувати всі витрати, пов’язані з переїздом в інше місто.

“Тренер побачив мою пластику і готовий був прийняти. Але це виявилось дорогим задоволенням — костюми, переїзд в інше місто, оренда квартири. Мама тоді сказала, що у нас немає такої можливості. І ось мені запропонували вступити в педучилищі, танцювати й жити в гуртожитку. Звичайно, я була щаслива. До того ж, знала, що цей ансамбль кожне літо гастролює у Франції”, – додала виконавиця.

Мама майбутньої знаменитості її вибір не підтримувала і хотіла, щоб Надя вивчала іноземні мови. Але дівчину не покидали думки про балет.

“Вже тоді я розуміла, що ніяка балерина з мене не вийде через занадто великі груди. Але все одно дуже хотілося стати на пуанти. Ця думка буквально переслідувала. Пам’ятаю, коли прийшла в балетну студію, хореограф дуже скептично на мене подивилася. Але, побачивши мою пластику, вирішила залишити. Я була таким стимулом для інших учнів. Позаймавшись близько року, таки стала на пуанти. Паралельно танцювала в колективах народних танців. Моє життя тоді крутилася тільки навколо танців. Я ходила на заняття в училищі. Хлопчики мене не цікавили, весь вільний час танцювала, що називається, не шкодуючи себе. Закінчивши заняття в одному ансамблі, бігла в інший. Я трохи спробувала займатися бальними танцями, але тривало це недовго, через те, що напрям мені не сподобався. Мені здавалося, у них немає душі, емоцій, чуттєвості, як у балеті або народних танцях. Одним словом, це було абсолютно не моє. Танцювала до сімнадцяти років, поки не довелося залишити свою любов”, – підсумувала свою розповідь про дитячу мрію артистка.