Султан Осман II реальна історія

Син османського султана Ахмеда I та наложниці Махфіруз Хатідже Султан. Народився 3 листопада 1604 року. Вступив на престол у віці 14 років в результаті повалення його дядька, султана Мустафи I.

У 1618 р після низки поразок турецьких військ, був підписаний мир з державою Сефевідів, що в основному повторював умови договору 1612 року і тим самим закінчив війну між Османською державою і Іраном, яка почалася ще при Ахмеді I. Але незабаром погляд молодого султана звернувся до європейських справ. Справа в тому, що в тому ж 1618 році почалася Тридцятирічна війна в Європі 1618 – 1648 р., що розколола держави Європи на два блоки – габсбурзький і антигабсбургський. Річ Посполита була в складі габсбурзького блоку і її війська (так звані “лісовчики”) у 1619 році розбили в битві при Гуменне армію князівства Трансільванії. В результаті князь Трансільванії Габор Бетлен звернувся за допомогою до Османської імперії, що зумовило вступ турок в Тридцятирічну війну.

У 1620 р. Осман почав польсько – турецьку Хотинську війну, причому польські війська на чолі з гетьманом Станіславом Жолкевським зазнали поразки в Цецорської битві, Жолкевський в ній був убитий. На наступний рік Осман особисто очолив численну армію для вторгнення в Польщу, де командував в Хотинській битві. Але в ході даного бою польсько – козацька армія на чолі з гетьманами Ходкевичем і Сагайдачним завдала поразки турецько – татарському воїнству, після чого був підписаний Хотинський мирний договір з Польщею. Обидві сторони вважали війну виграною. Річ Посполита сприймала перемогу під Хотином як успішне відбиття османського натиску на її землі, в той час як Османська імперія заявляла про досягнутої мети – усунення загрози своїм молдавським володінь.

Бунт яничар і смерть Осман II

Правління Османа викликало протест яничар. Він самостійно приймав рішення і здійснював поліцейські огляди Стамбула, будучи переодягненим. Як пише Туга-Челебі: «Султан Осман вривався в питні будинки і схоплених сипахів і яничарів велів бити, [а потім] наказував Бостанджи-баші їх вбивати».

Повернувшись в Стамбул в вересні-жовтні тисяча шістсот двадцять першого року, Осман замислив ряд реформ. Він збирався створити нову армію з тюркського населення Анатолії та Північної Сирії, щоб замінити нею схильних до заколотів яничар. Як доносив до Польщі гонець Сулішовський: «Нехтуючи старими [воїнами], він визнав за необхідне інших набрати на їх місце, оскільки через їх байдужості в боях під Хотином не міг здобути жодної перемоги над військом короля», а також перенести столицю в Азію. У травні 1622 року Осман II збирався відбути з Константинополя в Анатолію під приводом здійснення паломництва в Мекку. Але 19 травня розпочався яничарський заколот, ініціатором якого став зять Халіме Султан – Кара Давут-паша. В результаті Осман II був схоплений і поміщений в Єдикуле, а 20 травня убитий. Евлія Челебі пише, що султан «був кинутий у візок і задушений борцем Біньязом в Едікуле. Джебеджі-баші [глава корпусу зброярів] відрізав одне з його вух і відніс його з новиною про смерть Османа Давуд-паші». Туга Челебі пише про безпосередню присутность Давут-паші при вбивстві: «під час вечірньої молитви прийшли садразам [Давуд-паша], його кетхуда [офіцерське звання у сипахів і яничарів] і Джебеджі-баші, щоб убити султана Османа. Вони стали накидати на нього аркан, але султан Осман, будучи міцним юнаком, мужньо чинив опір, тоді бандит-сипахи по імені Кіліндер Угрусу стиснув мошонку султана і той тут же віддав духа». Після вбивства вухо Османа Давуд-паша доставив Халіме-султан. Так психічно хворий Мустафа I став султаном вдруге.

Сім’я Османа II

Відомо щонайменше про двох дружин Османа: Айше-хатун, онука Пертева-паші і Айі-хатун (колишньої наложниці Шехзаде Мехмеда, матері Хюмашах-султан), і Акіли-хатун, дочки шейх-уль-ісламу Хаджі Мехмеда Ессадулахха-ефенді. Також Осман мав кількох наложниць, найвідомішою з яких була Мейлішах-хатун.

Достовірно відомо про трьох дітей Османа: Шехзаде Омер (1621-1622) і близнюки Шехзаде Мустафа і Зейнеп-султан (1622-1623). Так само за однією з версій у Османа був син Ахмед (1620-1706), який в 1661 році виїхав до Італії і звернувся в католицизм. Передбачається, що Ахмед став родоначальником італійського дворянського прізвища Османі.

В серіалі “Величне століття: Нова володарка” султана Османа II зіграв Танер Ольмез.